NIGHT MADNESS - 2015 - Як це було)
Можна почати так: одного разу я вирішила купити собі велосипед)). Але це надовго, тому почну з того що минулого року захотіла я поїхати на цю гонку, але добрі люди мене відмовили, і я дякую за це, бо ще тоді, я майже не знала що таке гори, по бездоріжжю на контактах не їздила, без фонарів і накату таке їхати було б тяжко, а ще й вночі .
Цього року я вирішила: ГОТОВА на безумство). Накат ніби непоганий за цей рік (близько 6-6,5 тис.км), тому за витривалість можна не переживати, новий велосипед, нова вилка, подружилась з контактами, пару жестячкових поїздок з сталкерами в гори, одна нічна гонка в Чорткові, але одна проблема залишилась - ФОНАРИК! Хватить з мене сумних історій з світлом, з цим треба щось робити. Без нормального НАДІЙНОГО світла на найт меднесі нема що робити. Нема світла - нема гонки! Провела соц.опитування по друзях, і добрі люди скинулись мені фонариками, в результаті назбирала 4 фонарика, і 2 акумулятора, і то мені здалось мало. взяла все, щоб на старті вирішити що пригодиться. Ну все - тепер готова!
Добирання пропущу - скільки вже тих добирань було, вони завжди нелегкі.
Перед будь-якою подією в мене завжди паніка, причинно чи безпричинно, тут те саме. Перед змаганнями кілька днів падав дощ, і ходили чутки що на трасі багато болота. В 16:30 прибула до Винниківського озера, там уже було трохи народу, а також Роман Сорока і Петя з Коломиї, які вже давно там тусувались. По трошки почали стягуватись і інші учасники - ось і Чернівці приїхали Трасу я не знала, не прикатала, якось не хотілось перед стартом бути в болоті, тому що там мене чекає було невідомо. Реєстрація - фото - технічні моменти - ось оголошують старт ЕЛІТА + ДІВЧАТА.Як я згадувала якось, їздок по лісі з мене такий собі, дуже високий інстинкт самозбереження не дозволяє лихачити на трасі, тому обігнати мене, як кажуть в народі "як два пальця об асфальт" Дівчат було 5 ро, двоє з них Катя та Надя - еліта, і нас троє: Люба, я, і дівчина Христя зі Львова, тут вже ясно що призова сходинка забезпечена, але особисто мені було важливіше просто добре проїхати, і показати якнайкращий результат, і так щоб не падати багато))
СТАРТ: еліта рванувала, а ми за ними. Зразу підйом, їхати більше 5 годин, тому я собі їду середнячком, їхали перше з Любою разом, потім Люба трохи вперед поїхала і я за нею. Так як ми стартували то ще було видно, фонарик я не включала,а на трасі світловідбиваючі стрічки які видно при світлі, а ще там якісь інші маркування які не мають відношення до змагань. Короче якось так сталось що Люба пропала з поля зору, а я повернула не туди, і...виїжджаю на асфальт, хм...на Найт меднесі асфальт?? FTF?? Чекаю чекаю, а то нікого нема. Ззаду появились учасники, я за ними, нарешті виїхали на нашу трасу. Їхали їхали - і знову вони пропали, і знову я замість того щоб їхати по стрічках повертаю наліво, і спууск, такий з болотом, колією, я спустилась, така довольна що не впала, кручу собі, і тут запідозрила що щось не так, надто багато гілок, нема стрічок на деревах..Блін, я приїхала Вернулась назад неверх, покрутилась трохи, і знайшла ті коварні незамітні кущі, в які треба було заїхати, ех...стільки часу втрачено. ну і добре, тепер то я точно собі проїду соло в своє задоволення, фіг з ним - тим часом, рівним спокійним темпом собі прокручу всі кола. Ось таке було перше коло - яке визначило всю гонку. Далі я собі старалась отримати задоволення від марафону, їхати нічним лісом це цікаво, іноді серед дерев проблискувало світло місяця, іноді було страшно що ти сам на сам посеред лісу, наздоганяли учасники. я їх пропускала, і раділа життю.
Траса має 11 км, нормально так, на КП відмітка - і далі на коло. Наступні кола крутились рівномірно, підбадьорювали іноді друзі на трасі, учасники. Спуски їхала обережно, частини з болотом проїжджались чи то пропливались, пару раз впала.Велосипед на КП трошки відчищали від болота, і їхалось далі. Останнє 5-те коло їхалось важко, координація рухів зменшилась на половину, реакція теж, хотілось їсти, але нічого печиво не йшло, болото так забилось, що треба було зупинятись і руками його виковирювати (для цього на нічну гону вартує одягати фонарик на шолом, щоб було видно де що підремонтувати). Чесно кажучи рада була що не встигаю на 6-те коло, бо я вже замучилась так конкретно.
ФІНІШ: 5 кіл, час 5:14 (2 місце). Дали гарячу уху - оце рай, біля вогню її оформили)) Переоділись - нагородження. Люба 1 місце, я друга, Роман Сорока 2-й в любителях, Петя 6-й, сказав що гонка йому не пішла. До велосипеда страшно було підходити, мій велосипед в такому жахливому стані не був ще ніколи, трохи відковиряла болото, трохи повитирала, попрощались з усім, і поїхали троє на вокзал на поїзд в 3:15. Роман по дорозі заявив, що ліпше проїхав б ще одне коло, ніж оце їхати на вокзал, а їхалось дууже важко.
ОТАКА-то історія однієї гонки у Львові.. Дуже рада що поїхала, і на другий рік поїду теж. Дружня атмосфера в компанії любителів жестячка, випробовування себе, нічний романтичний ліс - ЩО МОЖЕ БУТИ КРАЩЕ
Кожен звіт закінчую подяками, цей не виняток)) Тому дякую:
- Тим хто позичив мені фонаріки: Олег Данилко, Іван Ксенюк, акумулятори від Боді Данилюка - ви врятували мене від апокаліпсиса на трасі)
- Усім друзям які погашали мої приступи паніки, і казали що я зможу: Романові Бойчуку, Олегу Данилкові, Вові Сему ,Богдані Пірко, Христі Зеленчук, Любі)
- Волонтерам дівчаткам та хлопцям, які нас годували, і допомагали з велосипедами, усім хто на трасі підбадьорював;
- Фотографам, зокрема Ліді з круті фотки;
- Оргінзаторам за класну атмосферу;
- ВСІМ учасникам, які своєю участю та ентузіазмом надихають на пригоди)
П.С. NIGHT MADNESS у Львові я віднесу в категорії унікальної епічної гонки, і раджу кожному хто любить пригоди, попри будь-які примхи погоди взяти участь.
До зустрічі
Комментарии