Отже Дідькові Стежки відбулись, пару слів про те як це було:
Їхати у рідне місто на рідну трасу, було вкрай дивно і не звично.
Але пропустити такий етап, ще й вдома просто гріх!)
Отже приїхав за 3 дні, з ріднею побачитись, трасу прикатати, вона не з тих, що їдуться нахрапом, технічних елементів багато, і це не одна колода поперек дороги.
В перший день поїхав прикатувати. Ух і набудували! Відчуття що працювала будівельна бригада з виконробом рік (взагалом так і було).
Трек зовсім інший, ортопедам любителям додані пару соковитих елітних елементів (проїзд через кільце, 60-и градусний з'їзд з коренем і поворотом на 90 біля струмка) траса надзвичайно динамічна, купа рулювання, в сідало особливо не всядешся, пару коротких, приємних підйомів. Катнув 3 кола, і поприкатував деякі тех. елементи та траекторії, проїхав елітну секцію каміння та колоди (ахтунг, цегла!), після них ортопедна траса їдеться легко і впевнено.
Після 3-го кола приїхав на стартову галявину з круглими від задоволення очима. Там працювали організатори, розмічали трасу, підтесували дрібні заковики.
На наступний день ранком завітав один відомий суслокросер з м. Світловодськ.
Поснідавши, поїхали дивитись трасу, благо від мене туди 10хв їхати. Трохи було спекотно, але в лісі нормально + запахи вологої діброви та лісу піднімали настрій після пильного міста звідки приїхав.
На той момент обидві траси були повністю розмічені, з стрічками та табличками напряму руху, одразу поїхали з Антоном елітну трасу, і зупинились на стартовій галявині, де вже зібрався невеликий кагал, багаття, намети.
Жалкую що на орто-трасі відсутня секція волрайдів, дуже цікавий елемент, особливо, якщо на початку розкрутити на всі гроші))
Після обіду скупнувшись поїхали глянути околиці, трохи потупили на Вишенському озері з Антоном, помилувались краєвидами.
Виспались як коні, не висинався так за останніх 1,5 місяці.
Зранку зібрались, поснідали: у мене мюслі за своїм рецептом, бо старт на 11-у, у Антона паста, оскільки старт на 13-у.
Поїхали в ліс на 10-у: стартова галявина гуділа як вулик, 124 учасники, вболівальників - більше, по дорозі зустрів 2-х хлопців на мотороллері, питали де проводиться велогонка - приємно.
Стартова схожа на Діснейленд. Купа людей, роверів, фотографів, все рябить роверами та яскравою формою, вухо радує Ляпіс Трубєцкой, ТІК, Скрябін та багато іншої хорошої музики. Тут тобі люб'язна реєстрація: підійшов, привітався, через 40с видали пакєт з номером, стяжками, журналчиком. Тут тобі розлив води, продаж торчів від Nutrend, поряд дегустація останніх у балоні з помпою, тут готується обід учасникам. уся вело спільнота міста, кожний 3-й(а) знайомий, УСІХ дуже приємно побачити, перекинутись слівцем.
На шикування викликали заздалегіть, провели швидко і спокійно, без охриплих матів у мікрофон і затримок як на одному з попередніх етапів.
З собою 1 крабоснек, і 1 магнес на випадок судом (випав на 3-у колі, та і не знадобився). Стою згідно рейтингу у 2-у ряду, є шанс пробиватись, і не потрапити в класичний орто-завал, який регулярно відбувається (вчимося їздити в групі, і не соромимось покатати на шносе в групі - корисна річ).
Старт під Гімн України у рок-версій, вздовж алеї з прапорами, що теж піднімало настрій.
Старт у мене норм, на верх підйому виїзджаю 7-м в паравозі, всі знайомі обличча), позаду чутно падіння, крики, стрілянину.
Заїзджаємо на вертольоти, народ відверто тупить, відпочиваючи вниз. Як по мені вертольоти не самий легкий елемент, треба карданити на всі гроші на 1-10 (сорі у мене сінгл), до самого завершення, легко викатуюсь на верху 5-м в паравозі, можна було б навіть вискочити вперед, але на початку першого кола це зайве.
Перед трубою перша 3-ка відкочується. Стаю в свій темп і починаю крутити. Дихання рівне, по відчуттям пульс до 175-178, перший рік як перестав їздити гонки з середнім пульсом 184, приємно) без гальм пірнаю в трубу, проскокую місточки, добре що на прикатці розібрався, що гальмуати особливе ніде не треба, починається секція з сісьок, де виходило гарно пострибати, ні разу не пригальмувавши, голосно кричу суперникам що їдуть в об'їзд на схилі з коренем,
щоб не стикнутись. У 2012-у на цьому елементі вчився їздити круті схили без сидіння під керівництвом колег з команди. Вискокую на ногах короткий підйом після містка, за яким утворився "Веселей КП" на чолі з Сашею Царевським, які орали в орало і підбадьорювали як навіжені, роздавали воду та квіти, реально давало по секунду на кожному колі, за що їм ВЕЛИКА подяка! Дуже порадувало "Крути, Дніпропетровський запроданець!!!"))) далі газ в підлогу, і до стартової галявини по сінглу, періодично відчуваючи що одне з коліс в повітрі)
перед підйомом передачку наверх, на ногах доверху, три контріка, дропчик між дерев,
перед сіськами всі 7 кіл не міг до ладу вигальмуватись, щоб попасти в них, нойнер котить, але не рулить(
вниз, великий контрік, пірнаю на місток, підйомчик, де ще когось обходжу,
не побачивши відсутність загородження перед схилом "Стіна" рулюю на гальмах по об'їзду (наступних пару кіл залюбки там скочувався, на жаль за 3 роки там вже сильно розкатали, глина зверху осипалася вниз, і вже біля 60 градусів замість 70-75) - порада оргам: можливо зробити цей схил в тому ж яру лівіше чи правіше на 1м, там де ще не укатано.
далі пролітаю, 2 кам'яні сходинки (єдиний елемент, у будівництві якого приймав участь),
і лінія старт-фініш, робо-баба каже, що я 3-й.
на 1 диханні пролітає 1 коло, в тому ж темпі і ритмі проходить 2,3,5,7-е,
намагався їхати рівно, але як і полюбляю зливав по троху часу і позиції на кожному колі, і хоч останнє коло "засадив" але воно вийшло на цілу !хвилину! довше попередніх, там і сповз з 4-ї на 5-у позицію.
одразу після фінішу
Величезна подяка усім хто копав, будував - відчувається роками напрацьований досвіт, правильні траекторії і радіуси, збалансованість тех. і силових елементів, є багато "очкових" місць, але насправді вони всі дуже виважені і цілком безпечні. Відсутні відверто дурні, чи небезпечні недопрацьовані елементи, що часто трапляється на гонках. Траса я б сказав "мудро збудована", що бавило усіх учасників.
Співчуття тим, хто не приїхав, і не зміг насолодитись цим заходом
Також подяка магазину ВелоЛіга, які мало не єдині в місті хто вкладає гроші не лише у власну рекламу, а і у розвиток вело-спільноти, та регулярний спонсор 95% вело-заходів міста. В т.ч. і Дідькових Стежок усі роки... всім іншим магазинам - shame on you!
Та усімхто доклав зусиль до організації, розмітки, прибирання, готування, доставки, фото та відео зйомки, та усьму іншому, що зробило ці вихідні такими незабутніми!!! Низький уклін!
Дякую усім вболівальникам, які підтримували не жаліючи горлянок, дуділи до скрипу, бігали позаду на підйомах в рожевих перуках і барабанили в миски, тим хто подавав воду на кожному повороті, і поливав з пляшок і садових бризкалок куди треба і як треба.
Команді Байкпортал, за організоване судівство та таймінг, все як завжди на висоті, приємно здивувала смс-ка після завершення з результатами гонки.
Після фінішу трохи закатався, відійшов, перевдягнувся в сухе, дав свій ровер покататися односельчанину, оскільки на його ровері півник кукарікнув перед стартом.
звісно не всі захтять давати карьо-корч на супер-дорогих деталях на елітну трасу, але побувавши 1 раз в ситуації коли твій ровер НЕ їде, завжди будеш давати коня. У мене це було навесні в Кодаках, коли розрізав безкамерку перебуваючи на 3-й позиції
далі пішов підтримувати еліту та спілкуватись з друзями та знайомими.
Плов, салат, компот і пиріжки, що продавались на стартовій виявились дуууже доречними)
Після фінішу еліти, і нагородження заїхали з Антоном помитись, і поїхали на вокзал, де ще годинку в очікуванні нашого потягу (не той що статевий, а той що з вагонами) поспілкувались з організатором сумського етапу, і дізнались цікавий інсайд)
До зустрічі в Сумах!